Успішна дитина чи щаслива?

Uspich41-250218Молодих батьків часто охоплюють сумніви в своїй батьківській компетентності, страх помилитися. Виникає фанатичне прагнення будь-що зробити свою дитину успішною. Деколи, це бажання набирає надзвичайно спотворених форм, які просто відбирають у дитини волю, сили і радість. Життя дитини перетворюється на щоденну муштру, жорсткий диктат та постійне незадоволення своїми результатами.

Від дитини вимагається максимум у всьому: максимально високі оцінки в школі, феноменальні досягнення в спорті, перемоги у всіх олімпіадах та конкурсах і т.д.

При чому, все це має йти паралельно: ти мусиш все встигати і у всьому бути найкращим.

Виникає питання: А для чого і кому це потрібно? Батьки відповідають, що це потрібно дитині для її кращого майбутнього. А насправді – ці всі регалії потрібні їм: для задоволення ЇХНЬОГО хворобливого самолюбства та неусвідомлених страхів.

Uspich3-250218Батьківська муштра

Що ж лежить в основі батьківської муштри щодо своїх нащадків? Дорослі хочуть бачити свою малечу щасливою, захистити її від невдач та розчарувань.

Розуміння того що, коли малята виростуть, вони (батьки) постаріють, ослабнуть і навряд чи зможуть взяти їх “на ручки”, провокує бажання загартувати своїх дітей, зробити їх сильними та стійкими до будь-яких випробовувань. Така собі гарантія майбутнього успіху.

Весь драматизм ситуації полягає в тому, що успішними, або неуспішними ми можемо зробити ЛИШЕ СЕБЕ і більше нікого: навіть своїх дітей.

Тому і спостерігаються ситуації, коли абсолютно занедбані їхніми батьками діти, досягали надзвичайних висот у чомусь, а випещені і залюблені виростали звичайними людьми, які аж ніяк не хапали зірок з неба. В чому ж секрет такої абсурдності? І, що ж, все таки, можна зробити для своїх дітей, щоб стимулювати їх до розвитку, досягнень та щасливого успішного життя.

Advertisment


Що, насправді, ми здатні зробити для своїх дітей?


Uspich7-030318
Батькам здається, що чим більш вимогливими та жорсткішими вони будуть, тим впевненішими та відповідальнішими виростуть діти. Але такий терор знесилює дитину, робить її вразливою до оцінки інших. Виникає потреба не в тому, щоб знайти та розкрити свої природні здібності, а в отриманні схвалення від оточення.

Складається враження, що батьки забули: оцінки та грамоти – це не зарплата, яка чим вища тим краще. Це, навіть, не індикатор схильностей та здібностей дитини.

Іноді оцінка в школі – це особисте ставлення вчителя до конкретного учня. І це ставлення може бути, як заслуженим, так і не заслуженим. Як заслужено добрим, так і не заслужено добрим, як заслужено поганим, так і не заслужено поганим. То для чого ж прив’язувати успішність дитини до таких сумнівних маркерів? І, що ж, насправді, батьки здатні зробити для своїх дітей? Не так багато, як хотілося б і не так мало, як може здатися на перший погляд. Все можна скласти в два пункти: навчити та дозволити.Uspich21-250218

Навчити:
  • любити себе;
  • турбуватися про себе;
  • вміти відрізнити тих людей, котрі їх люблять та поважають від людей, які їх не цінують;
  • мати сміливість сказати про свої бажання;
  • мати ці бажання;
  • вміти знаходити в собі сили реалізувати свої бажання навіть тоді, коли в них ніхто не вірить, навіть ви –  їхні батьки.
Дозволити:
  • слухати себе, а не ваш голос в їхній голові;
  • бути неслухняними та впертими, коли справа стосується того, що важливо для них;
  • помилятися та прощати собі свої помилки;
  • вигравати і програвати, пробувати знову.

Головне:

дати своїм дітям впевненість у вашій підтримці. Діти мають знати: щоб вони не зробили, якби не помилилися – ви завжди будете на їхньому боці.

Всі ці речі називаються вірою в своїх дітей: в їхню порядність, в їхню удачу, в їхню силу, в їхню здатність вибрати найкраще для них рішення із всіх можливих.

Успішна дитина – це щаслива дитина

Сумно дивитися на дитину, яка панічно боїться отримати погану оцінку, зауваження вчителя або несхвалення однолітками.

Діти, які мають підтримку, діють набагато впевненіше, оскільки не бояться несправедливого покарання від найрідніших людей в їхньому житті – батьків. Вони відчувають свою внутрішню силу і сміливість  відстоювати свої інтереси, захищати себе і свої бажання. Саме любов до себе, впевненість та  безстрашність перед чужою думкою, відчуття надійного тилу у особі їхньої сім’ї, дозволяє дітям спробувати себе в усьому, що їм до вподоби. А спроби допомагають знайти саме ту сферу діяльності, де все співпаде:

  • їм буде цікаво у вибраній справі;
  • ця справа відповідатиме природним даним та схильностям;
  • відповідно буде щире, а не показне, бажання працювати в тому, що дійсно до душі дитині, а не її мамі, бабусі, або татові;
  • з вищесказаного сформується результат і  успішність.

То ж краще відразу визнати той факт, що ми, батьки, абсолютно безсилі в житті та виборі своїх дітей. І відкинути практикувати у вихованні методи, які окрім проблем нічого не приносять, а саме:

  • бажання критикувати своїх дітей;Uspich5-250218
  • порівнювати їх з іншими;
  • висміювати бажання дітей та нав’язувати їм свої інтереси;
  • питати порад у всіх підряд, щодо їхнього виховання;
  • озиратися на всіх, остерігаючись того, що про нас подумають і як оцінять;
  • шукати винних, якщо щось пішло не так, як вам мріялось і т.д. і т.п.

Разом з цим непотребом відпадуть страхи, переживання та метушня там, де найкращими союзниками є спокій, любов та довіра. Хороші стосунки з дітьми будуються на свободі вибору вашої дитини і на її любові до себе, якої ви і можете її навчити.

Коли це усвідомлюєш на місце контролюючого батьківського фанатизму стає звичайна потреба любити свою дитину такою, якою вона є: в чомусь успішною, а в чомусь пересічною, в чомусь пестунчиком долі, а в чомусь повним профаном. Тоді вона точно виросте успішною, хоча, можливо, її успіх і буде відрізнятися від того, як це собі уявляли ви.

Можливо, дитина не захоче здійснювати ваші надії та плани, але вона точно буде вам вдячна за те, що ви дозволили і дали їй час, щоб навчитися бути собою та змогли полюбити і прийняти її.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.